Через війну Україна значно скоротила експорт пшеничного борошна. Проте країна планує відновити експорт за рахунок співпраці з міжнародними організаціями та за рахунок оновлення зернового коридору, кажуть у галузевій асоціації. Крім того, на відміну від інших галузей харчової промисловості, українські борощномели збільшили робочі потужності завдяки внутрішньому панічному попиту та готові постачати на внутрішній та міжнародний ринки.
Будучи традиційно значним постачальником пшениці, Україна також прагнула розвивати експорт продукції з доданою вартістю, зокрема пшеничного борошна. Знову ж таки результати виявилися досить вражаючими. Так, за даними АПК-інформ, у 2018/19 - 2019/20 МР Україна експортувала близько 300 тис. тонн за сезон. Вона увійшла в топ-10 провідних світових постачальників пшеничного борошна, причому Туреччина і Казахстан є довгостроковими лідерами списку.
На відміну від інших країн-конкурентів, українські борошномели не мали централізованої державної підтримки галузі, але за останні п’ять років зуміли збільшити обсяги експорту та розширити географію експорту.
«У 2021/22 МР Україна вдвічі скоротила експорт пшеничного борошна і поставила за кордон лише 71 тис. тонн внаслідок низки факторів, але переважно через військовий конфлікт та логістичні труднощі. Натомість з початку нового маркетингового року Україна почала нарощувати експорт пшеничного борошна, і за липень-жовтень країна вже відправила на експорт близько 50% усіх обсягів, експортованих у 2021/22 МР», – прокоментував президент промислової асоціаціі «Борошномели України», Родіон Рибчинський.
Він також зазначив, що цього сезону кардинально змінилася географія поставок українського пшеничного борошна. За даними асоціаціі «Борошномели України», у попередні сезони ОАЕ були провідним покупцем українського пшеничного борошна та стали хабом для дистрибуції нашого пшеничного борошна в інші країни Близького Сходу. Але цього року основними покупцями є країни Європи – Польща, Молдова, Румунія, Угорщина та інші.
«Основною причиною такої зміни стали нові торговельні шляхи, оскільки трейдери постачали пшеничне борошно залізницею, автотранспортом або через порти Дунаю», - пояснив Agrisencus, один з експортерів.
Загалом борошномельна промисловість України під час війни продемонструвала вражаючу стійкість. Поштовх для розвитку галузь отримала завдяки безпрецедентному (переважно панічному) попиту, проблемам логістики та роботі міжнародних гуманітарних організацій. З початку російської агресії населення України намагалося складати пшеничне борошно та створювало додатковий попит, але існуючі великі борошномельні заводи лише іноді могли постачати продукцію в різні регіони. Така ситуація змусила нинішні млини запрацювати на повну потужність і допомогла відновити роботу кільком десяткам невеликих борошномельних підприємств регіону. Зараз борошномельна галузь активно працює над переробкою зерна, і на її роботу впливає відволікання електроенергії. Проте виробничий процес досить стійкий, і припинення енергопостачання не викликає значних втрат продукції (як у хлібопекарській промисловості).
«Зараз ми активно працюємо з WFP (Всесвітньою продовольчою програмою) щодо поставок пшеничного борошна в Україну та плануємо розвивати співпрацю для експортної діяльності. Крім того, продовження зернового коридору, сподіваюся, допоможе експортувати більше пшеничного борошна морем. Тому ми сподіваємося, що цього сезону ми зможемо експортувати більше пшеничного борошна», – резюмував Рибчинський.
Тим часом Туреччина, найбільший світовий експортер пшеничного борошна, зберігає цю позицію міцною та продовжує експортувати пшеничне борошно. Більше того, цього року було запущено нові потужності для збільшення виробництва пшеничного борошна на експорт.
