Тема

Лихо, яке прийшло на територію України з півночі, різко змінило звичайний перебіг життя. Як для громадян країни, так і для підприємств, які здійснюють цей звичайний перебіг. І насамперед (після ЗСУ та ВПК, звичайно ж) – це харчова промисловість. Без багато чого може жити людина, іноді досить довго. Але без хліба насущного – дуже недовго.

  Сакіркін С.В., Спілка "Борошномели України"

І в цих складних умовах борошномельна галузь України довела свою повну спроможність! Все, що не залишилося на тимчасово окупованих територіях, працювало краще і продуктивніше, ніж будь-коли до цього. Не одразу, звичайно, не в лютому 2022 року, але вже з початку березня всі млини були максимально завантажені як для закриття

 поточних потреб, так і для створення стратегічного запасу борошна, якого країна не мала. Ця титанічна робота у співпраці з хлібопекарськими підприємствами дала можливість ні на одну годину не оголити прилавки у хлібних відділах продовольчих магазинів по всій країні. А як відомо, наше населення дуже болісно реагує на перебої у постачанні хліба – свого роду «фантомний біль» минулого. Так от цього, на щастя, не сталося.

Офіційна статистика перестала публікувати дані про виробництво борошна по всій країні, але динаміку виробництва можна побачити по млинах, які завжди знаходилися в десятці найбільших виробників борошна:

Найбільші виробники борошна в Україні у 2022 році

Найбільші виробники борошна в Україні у 2022 році

З урахуванням того, що від 6 млн. до 8 млн. українців виїхало з країни, виробничі показники дуже високі. Крім того, решта млинів так само показала велике зростання. У тому числі й ті, що зазвичай працювали не завжди і навіть ті, що довгий час простоювали. Особливо це помітно на зовнішньому ринку, тобто під час експорту борошна з України.

Експорт борошна з України 2020-2022 рік

Після початку повномасштабного збройного вторгнення, у березні та квітні, експорт борошна практично зупинився. За два місяці – 1,5 тис. тон. Це і зрозуміло, поки одні перебували у ступорі, інші наповнювали склади та магазини продовольством. Порти, основний експортний шлях, використовувати неможливо. Транзитні шляхи через Румунію не звідані, ЄС закритий митом та квотами. Але наші люди ніколи не опускають руки, особливо коли Європа відкрилася для української продукції, транзитні маршрути поступово освоїли та й Молдова залишилася на своєму місці. І тихим сапом, потроху, починаючи з 1,4 тис. тон у травні, експорт в останньому кварталі 2022 року перевищив торішні показники за той же період. Та й в абсолютних цифрах досяг 13,5 – 16,8 тис. тон, що виглядає дуже непогано та обнадійливе.

Експорт борошна з України, тис. тон

Простежується цікава тенденція збільшення та різноманітності експортерів. Нікуди не поділися «гранди», але дрібні експортери різко в рази збільшили обсяги і на зовнішній ринок вийшло багато нових гравців. Причому нових не лише на зовнішньому ринку, оскільки в Україні всі вони давно і успішно працювали, а й тих, хто в переробці зерна раніше не помічений.

З відомих мірошників це, наприклад:

 Ужгородське ТОВ «Влад», яке виробляє зазвичай по 800-1100 тон борошна на місяць: відвантаживши у третьому кварталі, для початку, 572 тони борошна на зовнішні ринки, в останній квартал року експортувало майже 2000 тон.

Калуський КХП, який експортував останніми роками дедалі менше, різко рвонув і видав особистий рекорд – понад вісім тисяч тон, такого не було ніколи.

«Ньюсфера» з Шостки, яка і на внутрішньому ринку працювала час від часу, відвантажила за кордон під 2000 тон продукції.

А також Стрийський КХП №1, Луцький КХП, які не тішать у мирний час своєю продукцією, правильно скориставшись потрібною локацією, швидко влилися до лав експортерів. Також завдяки своєму розташуванню поблизу західних кордонів України експортом зайнялися безліч дрібних млинів і просто продавців борошна

 Експорт борошна з України по роках, тис. тон

Незважаючи на те, що результат 2022 року виявився найнижчим за останні 9 років.

років, проте подібний результат у військових умовах, безумовно, є високим досягненням українських борошномелів. Якщо ж врахувати, що 83,6% всього обсягу експорту було відвантажено у другій половині року, інакше кажучи, у першому півріччі 2022/23 МР, то результат знаходиться в межах останніх років і має явну тенденцію до поліпшення ближче до закінчення МГ.

Експорт борошна з України за 1 півріччя 2022/23МГ, тис. тон

Другий квартал року пройшов у пошуках логістичних можливостей, пробні відвантаження тощо. Одним із вирішальних чинників стало рішення ЄС про відкриття європейських ринків для української продукції, зняття квот та скасування мит. Після цього освоєння європейського ринку пішло значно веселіше. І вилилося в глобальну зміну географії постачання українського борошна.

Географія експорту українського борошна у 2022 році., %

Закриття українських портів та відсутність можливості використовувати морські шляхи для експорту продукції змусили борошномелів шукати нові шляхи на світовий ринок. Вибір був невеликий: авто та залізничний транспорт до споживача або до найближчого закордонного порту. Задоволення не дешеве і в мирний час, зараз стало дуже дорогим. Як наслідок, найдешевше було транспортувати до країн, які безпосередньо межують з Україною. Спочатку – до порту, де перевантажити у контейнери. Після зняття для України торговельних обмежень Європейським Союзом – для реалізації всередині ЄС.

Найбільші споживачі українського борошна у 2022 році, тис. тон

Найбільше було відвантажено до Молдови, для якої не змінилася логістика. Туди й раніше відвантажували лише наземним транспортом. Тому обсяги експортованої продукції не сильно відрізнялися від відвантажень останніх років і були навіть дещо вищими. А ось постачання до Польщі можна назвати справжнім проривом! І не тільки тому, що це європейська країна, а тому, що Польща сама виробляє, в середньому, 3,7 млн. тон борошна на рік і аж ніяк не страждає на дефіцит цієї продукції. Але співвідношення ціна/якість плюс вміння торгувати допомогли нашим колегам продати в Польщі майже 10 тис. тон. І це практично за три останні місяці, коли було відвантажено 7 600 тон. Думаю, 2023 року ми будемо приємно здивовані обсягами, що осідають у союзній країні. Крім Польщі, досить багато було відвантажено як у прикордонні європейські країни - Румунію, Угорщину та Словаччину, так і у віддаленіше: Хорватію, Литву – 1676 тон; Чехію – 1043; Німеччину – 1020; Болгарію – 726. А також до Латвії, Грузії, Швеції, Кіпру, Албанії, Нідерландів, Іспанії, Греції, Північної Македонії, Словенії та Бельгії. Словом, відвантажували практично усій Європі.

Звичайно, ситуація в країні відбилася на цінах. Насамперед, звичайно ж, на вартості сировини, яку неможливо було експортувати. Неетично було говорити, але це було на руку мукомелам. Інакше було б дуже складно купувати зерно для переробки та забезпечення продовольчої безпеки країни. Народ наш патріотичний, але деякі люди, (я так думаю!) воліли б дорожче продати врожай експортерам, ніж думати про можливий голод у країні.

Оскільки після 24 лютого експортувати через українські порти стало неможливим, автомобільний транспорт став основним засобом доставки до покупця чи портів Румунії. Усього автотранспортом було перевезено 45 476 тон. З них у контейнерах 4523 тони. Ще 7062 тон борошна в контейнерах було перевезено на залізничних платформах. 13496 тон - вагонами. І морськими суднами, контейнеровозами, поромами - 12 697. Зрозуміло, що частина перевезеної суходолом продукції далі вантажилося на морські судна.

Середні ціни на борошно в/г, FCA, $/тонна

Війна в Україні і загроза голоду в деяких країнах, що виникла у зв'язку з цим, різко підняла і так не маленькі світові ціни на продовольство. У тому числі подорожчало і борошно. В Україні ж через відсутність можливості експорту морем ціна зерна впала і спричинила зниження ціни на борошно. Це дозволило на перших етапах експорту автотранспортом утриматися на плаву підприємствам, які відвантажували товар за багато сотень кілометрів від кордону. Після утворення Зернового коридору та зняття напруги на світовому ринку, ціна пшениці у світі трохи опустилася, а в Україні піднялася. Все це могло б призвести до зупинки експорту, чого на щастя не сталося. Підсумовуючи вартість автомобільного, залізничного транспорту та вартість морських перевезень, загальна вартість доставки різко збільшувалася, що призвело до втрат прибутку. Але іншого шляху не було. На ринок вийшли численні експортери із західної частини країни, логістичні маршрути з інших частин України вже були відпрацьовані і в другій половині року експорт почав зростати. Особливо ж він виріс в останні три місяці, при зниженні середньої ціни на продукцію, і активно продовжується цього року.

ТОП-10 експортерів борошна за 2022 рік., тис. тон / % до загального обсягу

Найактивніше, в основному, проявляють себе «гранди» минулих років, стабільність – показник майстерності. Через окупацію немає тут «Південьмлина», натомість з'явилися нові учасники. Причому як із крайнього Південного Заходу – ужгородський «Влад», так і з крайнього Північного Сходу – шосткінська «Ньюсфера». Це лише підтримує наш оптимізм та надію на майбутнє.

Вже не вперше керівництво Вінницького КХП №2 просить не пов'язувати їх із корпорацією Рошен, не зрозуміло чому. Ми нікого не пов'язуємо один з одним, це офіційні дані митниці: борошно виробляє КХП, а експортує Рошен.

Висівки

Ну і трохи про висівки, які завжди будучи товаром, що легко реалізується, минулого року стали загрозою зупинки багатьох млинів. І в цьому немає жодної дивності: практично 95% йшло морем на експорт. А тут море закрилося, на внутрішньому ринку потреба мізерна, склади переповнені ... Товар, хоч і затребуваний на світовому ринку, але не дорогий, а всі логістичні ланцюжки заповнені масою інших товарів.

Склади стали забиватися висівками, через що доводилося зупиняти млини, що призводило до збитків і не давало можливості наситити ринок основною продукцією – борошном. Висівки продавали всім бажаючим практично за копійки, іноді віддавали задарма, аби лише звільнити склади. І, як не дивно, на внутрішньому ринку висівки почали купувати виробники паливних пелет. Виявилося, що після невеликих добавок, пелети з висівок не гірші і дешевші, ніж зі звичної сировини.

Мало того, для цих же цілей протягом року було експортовано до Молдови понад 3000 тон висівок, хоча  в першій половині року ситуація з експортом була дуже напружена. Якщо за січень-лютий було експортовано 86 тис. тон, з яких у лютому 53 тисячі, то у березні лише 3880 тон. І далі, на місяць експортувалося по 16-23 тисячі тон, Усього ж за рік експортували 278,5 тис. тон проти 454,5 тис. тон у 2021 році. 

Експорт висівок з України, тис. тон

 І якщо раніше експортувалися тільки гранульовані висівки, то з квітня 2022 року негранульовані розсипні та фасовані відвантажувалися дуже часто. Загалом за 2022 рік негранульованих висівок було експортовано 59 тисяч тон.

Через високу вартість транспорту, дуже сильно відрізнялися ціни за різних умов поставки.

Середні ціни на гранульовані висівки,  $/тон

У січні не було постачання на умовах DAP, у лютому це було морем до Марокко, а ось у наступні місяці на цих умовах возили все більше автотранспортом. Тому різниця між двома умовами постачання у лютому обумовлена дешевизною морського транспорту, у березні – відвантаженням з Рівного, Тернополя та Луцька, і ця різниця була відносно невисокою. А ось у наступні місяці транспорт «з'їдав» від 37% до 67%, або, в середньому, за період квітень-грудень 55,4%. Але доводилося погоджуватися, оскільки всередині країни іноді відмовлялися забирати з КХП навіть безкоштовно.

Географія експорту українських висівок у 2022 році., %

На відміну від минулих років, коли майже всі експортовані висівки, за рідкісним винятком, йшли до Туреччини, в 2022 році туди пішло трохи більше половини всього обсягу. Крім Туреччини, відносно великі обсяги відвантажувалися до Європи та Середнього Сходу.

Найбільші споживачі українських висівок у 2022 р., тис. тон

Відзначити можна Марокко, а також країни, що знаходяться неподалік західних кордонів України. Автотранспортом було перевезено насипом, у мішках та у контейнерах понад 120 тис. тон. І близько 140 тис. тон перевезли морем суховантажі, контейнеровози та пороми. Інші кілька тисяч тон посідає залізничний транспорт. Після лютого морем відвантажували в основному через Ізмаїл, Рені та Румунію. Загалом, у 2022 році українські висівки експортувалися до 24 країн.

ТОП-10 експортерів висівок у 2022 році., тис. тон/% до загального обсягу

Найбільше відвантажила компанія, зовсім невідома серед борошномелів. Потім три наші гранди, і знову таємничі незнайомці, за винятком ТД «Зернарі». Ну ще можна здогадатися, що дев'ятий рядок займають Кулиничі. Усього ж висівки 2022 року експортували 89 компаній з усіх куточків України. І не дивлячись на труднощі і різке зменшення рентабельності, млини не зупинилися, завалені висівками.

Енергетичні виклики

На фоні триваючої військової агресії і постійних руйнувань, що завдаються українській інфраструктурі, борошномели вимушені працювати в умовах все нових і нових викликів. Одним з ключових, наразі, є енергокриза, що виникла внаслідок ракетних обстрілів з боку РФ енергетичної інфраструктури нашої держави. Для борошномельних підприємств стабільність електропостачання є вкрай важливою умовою для ефективної роботи. Відповідно, перебої в подачі електрики призводять до втрат сировини і готової продукції, збільшення частки ручної праці, виходу з ладу обладнання та інших негативних наслідків. Про те, як борошномели справляються з такими викликами у представників ключових підприємств дізнавались експерти ІА «АПК-Інформ» та AGRO Marketing Agency.

Обсяги споживання

В бліц-опитуванні прийняли участь представники зернопереробних підприємств з продуктивністю від 70 до 600 т переробленого зерна на добу. Питоме споживання електроенергії підприємствами, в залежності від прийнятої технології та рівні досконалості обладнання, коливається в діапазоні від 70 до 110 кВт·год/т виготовленої продукції. Отже, годинне споживання електроенергії такими підприємствами може перевищувати 2000 кВт, а відсутність електрики унеможливлює виготовлення продукції.

Зниження продуктивності

В першу чергу, зупинка технологічного обладнання в періоди припинення енергопостачання формує зниження загальної продуктивності підприємств. В залежності від розташування підприємства, частоти стабілізаційних чи аварійних відключень та встановленого технологічного обладнання, показники зниження продуктивності суттєво відрізняються. В регіонах з відносно стабільними графіками відключень респонденти повідомили про зниження продуктивності на 5% через припинення енергопостачання. В той же час, в регіонах, де склалася більш складна ситуація в енергосистемі, фіксувалось зниження загальної продуктивності на 70% і більше від номінальної потужності підприємства. Крім того, представники підприємств повідомляли, що виникали ситуації, коли, навіть при наявності електропостачання, низька напруга в мережі не дозволяла запустити обладнання через блокування системами автоматизації.

Технологічний вплив перебоїв енергопостачання

Зернопереробні підприємства відносяться до підприємств з поточною технологією виробництва, для яких раптове припинення енергопостачання має значний технологічний вплив. В транспортному і технологічному обладнанні, що зупинилось під навантаженням, залишаються сировина, проміжні продукти і борошно. Повторний запуск обладнання із продуктом в середині, в переважній більшості випадків, неможливий. Відповідно, для відновлення нормальної роботи обладнання необхідна зачистка. При цьому, сировина і проміжні продукти, видалені з обладнання, формують додаткові втрати, що впливають на собівартість готової продукції. За словами представників підприємств, рівень втрат, як сировини, так і готової продукції, при раптових відключеннях живлення зростає до 7%-20%. Також це призводить до збільшення обсягів ручної праці.

Опосередкований вплив

Крім безпосереднього технологічного впливу, припинення електропостачання має значний опосередкований вплив. В першу чергу страждають системи автоматизації, чутливі до перепадів напруги. Також припиняється робота терміналів і програмного забезпечення в системах технологічного контролю, складського обліку, фінансової звітності та інших. Ситуація ускладняється відсутністю належного підключення всіх систем до мережі Internet. Це призводить до збоїв в роботі обладнання навіть при відновленні енергопостачання. Крім того, відсутність надійного зв’язку погіршує комунікацію з дистриб’юторами та ускладнює поставки готової продукції до пунктів реалізації.

Вартість енергонезалежності

Зернопереробники, звичайно ж, намагаються адаптуватись до кризової ситуації з енергопостачанням. Питання енергонезалежності підприємств сьогодні є, як ніколи, актуальним. Але, для таких енергоємних підприємств, як борошномельні, енергонезалежність має досить високу ціну. Наприклад, найпростіший на сьогодні спосіб забезпечити автономне живлення – використання дизельних генераторів, для підприємства продуктивністю 600 т на добу потребує загальної потужності генераторів більше 3 МВт, а їх загальна вартість перевищуватиме 20 млн грн. Додавши вартість монтажних і налагоджувальних робіт а також вартість палива для роботи генераторів, отримуємо достатньо суттєву прибавку до собівартості готової продукції. Опитані представники борошномельних підприємств оцінили можливе збільшення собівартості борошна при забезпеченні автономного живлення на рівні від 7% до 30%. При цьому, окремі підприємства повідомили, що при поточному фінансовому стані не можуть собі дозволити навіть придбання генераторів.

В цілому, енергокриза, що виникла в Україні внаслідок ракетних ударів РФ по об’єктам енергосистеми, має суттєвий вплив на роботу борошномельних підприємств. Впровадження графіків відключень, попередження про відключення віднесення підприємств до критичної інфраструктури дозволяють зробити ситуацію стабільнішою, але викликів і проблем залишається достатньо багато. Є сподівання, що в найближчий час питання забезпечення індивідуальними електростанціями енергоємних підприємств, що є критичними для продовольчої безпеки України, значно актуалізується і за допомогою міжнародних партнерів буде вирішено, і українське борошно та крупи будуть стабільно поставлятись, як на вітчизняний, так і на світовий ринок.

Все, що змогли зробити українські мукомели цього найважчого, для всіх, року це дає нам надію на краще в новому році.

А насамперед, звичайно ж на Перемогу!

А головну надію в нас підтримують наші ЗСУ! Тільки завдяки їм ми можемо щось говорити, планувати і робити. Нічого б, з написаного вище не сталося і самої України не існувало б вже якби не вони, українські Воїни. Вони – це гордість нашої країни, їм – наша вдячність та захоплення! І вічна Пам'ять полеглим бійцям!

…це не патетика, це факт…

Все буде Україна! Слава Україні!!!

Цього року за даними Мінагропрод в Україні зібрали понад 33 млн. тонн пшениці. Урожай суттєво вищий за торішній, торік валовий збір становив трохи більше 25 млн тонн. 

На початку тижня інформаційний простір України облетіли новини про те, що уряд «добровільно» обмежить зростання цін на бутильовану соняшникову олію, борошно і хліб. Ініціатором виступило Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, яке з метою стабілізації роздрібних цін розіслало тексти проектів двох відповідних меморандумів асоціаціям, що представляють інтереси виробників даної продукції («Укроліяпром», ГС «Борошномелі України», Всеукраїнська асоціація пекарів та об'єднання «Укрхлібпром»), а також Асоціації ритейлерів України. Дана ініціатива пропонує зафіксувати роздрібні ціни на бутильовану соняшникову олію, хліб і борошно до 1 липня п.р., відштовхуючись від показників 1 березня п.р. Таким чином, уряд України намагається знайти компроміс за цими групами товарів, не доходячи до експортних обмежень. На початку тижня інформаційний простір України облетіли новини про те, що уряд «добровільно» обмежить зростання цін на бутильовану соняшникову олію, борошно і хліб. Ініціатором виступило Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, яке з метою стабілізації роздрібних цін розіслало тексти проектів двох відповідних меморандумів асоціаціям, що представляють інтереси виробників даної продукції («Укроліяпром», ГС «Борошномелі України», Всеукраїнська асоціація пекарів та об'єднання «Укрхлібпром»), а також Асоціації ритейлерів України. Дана ініціатива пропонує зафіксувати роздрібні ціни на бутильовану соняшникову олію, хліб і борошно до 1 липня п.р., відштовхуючись від показників 1 березня п.р. Таким чином, уряд України намагається знайти компроміс за цими групами товарів, не доходячи до експортних обмежень.
Але чи так все просто? Якщо так, то чому дані заходи не були вжиті раніше, а тільки зараз – з початком зниження цін на сировину і готову продукцію як на внутрішньому, так і на експортному напрямку? Ну і, власне, якою була реакція представників асоціацій виробників і чим вона обґрунтована, а також чому Мінекономіки опублікувало прес-реліз з дещо іншим меседжем?

Отже, два тижні тому відбулася зустріч між міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та його заступниками, а також представниками трьох профільних асоціацій – ГС «Боршномелі України», Всеукраїнською асоціацією пекарів та об'єднанням «Укрхлібпром». В рамках даної зустрічі обговорювалося питання про причини зростання протягом останнього півріччя цін на борошно, хліб і хлібобулочні вироби.

Наприкінці минулого тижня Мінекономіки розіслало торговельним мережам і переробникам соняшнику і пшениці, а також хлібопекарям проект Меморандуму про стабілізацію цін на бутильовану соняшникову олію, борошно і хліб, коментарі до якого можна було подати до 15 березня.
Згідно з проектом документа, текст якого має в своєму розпорядженні ІА "АПК-Інформ»," учасники ринку протягом дії Меморандуму погоджуються не підвищувати відпускні ціни на соняшникову олію вище рівня, що склався в торгових мережах на 1 березня 2021 р., а також зобов'язуються забезпечити безперебійні поставки на внутрішній ринок продукту, що має високу соціальну значимість".

Зі свого боку, уряд України обіцяє не змінювати існуюче регулювання експорту/імпорту, надати переробникам "сприятливі кредитні умови", а також забезпечити юридичні консультації щодо розвитку ринку та сприяти розвитку маркетингової інформаційної системи на ринку соняшнику та пшениці.

Позиція борошномелів

Коментує Родіон Рибчинський, директор ГС «Борошномели України» 

Позиція борошномелів проста і прозаїчна, неодноразово озвучувалася і наочно показувалася. 90% собівартості борошна - це вартість зерна пшениці.

«Виходячи з цього, ми ніяким чином не можемо вплинути на вартість готової продукції, оскільки в основі її лежить підвищення цін на саме зерно. Відповідно, тут коло замикається. Додайте до цього зниження попиту, скорочення обсягів виробництва борошна і імпорт борошна, що розпочався, а також різке падіння експорту. Все це унеможливлює будь-які зміни в ціновому аспекті. На сьогоднішній день всі без винятку борошномельні підприємства України працюють з негативною рентабельністю, що обумовлено сукупністю цих факторів, основний з яких – це ціна на пшеницю», - поділився своєю думкою Р.Рибчинський.

Також експерт зазначив, що хлібопеки, у свою чергу, акцентували увагу на підвищенні цін не тільки на борошно, а й на всі інші інгредієнти. Перш за все, на цукор, який має дворазове зростання цін, а також на соняшникову олію, яйця, дріжджі і навіть сіль. Тобто, по суті, на всі основні складові. До того ж зросла вартість енергоресурсів, оскільки для замісів тіста і випічки хліба використовуються газ і електрика. Другим важливим аспектом, на якому акцентували увагу хлібопекарі, була огидна позиція торгових мереж. Справа в тому, що реалізація хліба і хлібобулочних виробів відбувається десь на 70% через роздрібні мережі (національні або лінійні). На сьогоднішній день з урахуванням всіх бонусів і всіх цінових накруток, які мають мережі, виробникам хліба дістається тільки 45% від вартості, в той час як 55% вартості йде мережам. Асоціації хлібопекарів також звернули увагу Мінекономіки на те, що якщо міністерство хоче якимось чином забезпечити зниження ціни в роздробі, то для цього, в першу чергу, необхідно розмовляти з представниками торгових мереж.

Результатом даної зустрічі стало те, що минулої п'ятниці (12 березня) Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства було підготовлено кілька проектів меморандумів, де прописувалося як би добровільне зниження учасниками ринку ціни: на олію – з «Укроліяпром», на м'ясо птиці та яйця – з Союзом птахівників України, а також на борошно і хліб – з представниками Асоціації ритейлерів України та ГС «Борошномелі України», Всеукраїнської асоціації пекарів та об'єднання «Укрхлібпром».

За словами Р. Рибчинського, після появи проекту меморандуму, який був розісланий учасникам даної наради, кілька представників мереж почали в ультимативній формі вимагати від хлібокомбінатів і борошномельних підприємств, які мають поставки в мережі, зниження вхідної ціни. Аргументом виступила домовленість з Мінекономіки на предмет «добровільного» зниження цін і те, що мережі готові піти на це зниження, але, природно, за рахунок виробника.

«Відповідно, у вихідні три асоціації (одна борошномелів і дві хлібопекарів) написали спільний лист до Мінекономіки, де виклали своє бачення ситуації. Знову-таки акцентували увагу, що ми не є агрегаторами підвищення ціни ні на борошно, ні на хліб. Також ми висловили здивування і обурення тією позицією представників ритейлу, які з'явилися буквально в ці вихідні і потім в понеділок... Подібні дії ми розцінюємо як тиск на виробників з метою за наш рахунок знизити ціну на полицях торгових мереж. 

В результаті в понеділок один із замміністрів Мінекономіки повідомив нас, що вони розуміють нашу ситуацію і поділяють наше невдоволення. Іншими словами, в міністерстві сприйняли нормально те, що ми відмовилися підписувати такий меморандум. Підкреслю, що на сьогоднішній день ніяких документів з боку асоціацій хлібопекарів і борошномелів, що підтверджують якесь добровільне зниження цін на готову продукцію в роздробі, немає і бути не може. Ми живемо і працюємо в ринкових умовах, конкуруючи як безпосередньо всередині країни, так і відчуваючи конкуренцію з боку зовнішніх постачальників борошномельної продукції на український ринок. Тому ніяких зобов'язань борошномели України щодо фіксування цін чи то станом на 1 лютого, чи то на 1 березня або на будь-яку іншу дату брати не можуть і не будуть», - резюмував Р.Рибчинський.

Позиція пекарів

Коментує Борис Шестопалов, віцепрезидент Всеукраїнської асоціації пекарів 

«Запропонований Міністерством економіки минулого тижня формат Меморандуму між виробниками і роздрібними мережами – це чергова досить потворна спроба регулювання ринку. Тільки якщо до цього він регулювався прямими нормативними документами, то тепер робиться спроба впливати за допомогою торгових мереж на виробників і, по суті справи, створити інструмент «ринкового тиску на ціни». В даному випадку це торкнулося і торкнеться всіх виробників без винятку», - вважає Б.Шестопалов.

Говорячи про борошномелів і хлібопекарні, він акцентував увагу на тому, що знову-таки в ланцюжку «зерно – борошно – хліб – роздріб» регулювати взялися виключно ланки всередині неї. Тобто, з одного боку, є постійно зростаючий ринок commodities, зерна зокрема, а з іншого – зниження споживчого попиту і боротьба мереж за утримання клієнта. Але це, на його думку, досить однобокий підхід, коли здійснюється регулювання ринку за рахунок виробника. До того ж він нагадав, що саме борошномели, як і інші переробники, вже постраждали 1 березня, тільки наслідки цього проявляться дещо пізніше.

«Я говорю про горезвісну спробу виведення зернотрейдингу з тіні і введення ставки ПДВ у розмірі 14% на велику категорію сировинних продуктів. Що ми в підсумку маємо? Це те, що виробники борошна купують зерно зі ставкою ПДВ 14%, а, відпускаючи готову продукцію кінцевому споживачеві, донарахують 6% за рахунок власного прибутку. Вже тільки це рішення за кілька місяців «вимиє» значну частину робочого капіталу у виробників борошна. І мова не тільки про виробників борошна, а й про виробників олії, м'яса, круп і т. д. Тому я вважаю, що Мінекономіки практично відкрило ящик Пандори, оскільки і так складно говорити про існування в нашій країні екосистеми, в яку входили б виробники і ритейл. Це давно точка постійного спору і постійного арбітражу. Тому, звичайно ж, інструменти повинні були бути принципово іншими. І ми на зустрічі з міністерством пропонували і пропонуємо інструменти реального впливу на ринок, які так чи інакше пов'язані або з активізацією роботи державних операторів на ринку зерна, або ж зі створенням так званого стабілізаційного резерву, який повинен знаходитися безпосередньо у операторів ринку у формі комерційного кредиту. Питання лише в тому, як компенсувати ставки за цими кредитами», - пояснив Б.Шестопалов.

У контексті досягнення компромісу між хлібопекарями і представниками ритейлу експерт вважає, що якщо ми ведемо мову про ринок, то говорити про важелі впливу досить складно. Цього року аграрії отримали джек-пот, який визначається багатьма факторами: як дефіцитом, який прямо або побічно викликаний карантинними заходами, так і зростаючим попитом, насамперед у зв'язку зі значною інфляцією грошей. Ритейл поводиться як ритейл, оскільки в Україні законодавчо не регламентовані деякі питання щодо таких документів, як закон про торгівлю, якого не існує, і відповідальність за несвоєчасне внесення платежів.

«До того моменту, поки правила торгівлі продовольчими і соціально значущими товарами в країні не будуть відрегульовані законодавчо, складно буде говорити про яку б то не було платформу для домовленостей. Оскільки сьогодні ніхто не обмежує мережі, можна назвати, наприклад, термін повернення коштів за проданий хліб 50 днів, наприклад, при терміні його реалізації в 72 години. Треба точно розуміти, що ритейл будується, розвивається, закриває свої необхідні потреби, перш за все, за рахунок виробника соціально значущих товарів, оскільки вони мають найвищу оборотність. По суті справи, немає ні найменшого зв'язку між термінами фактичної реалізації продукту і терміном, за який ритейл віддає за нього гроші. Вважаю, що будь-які домовленості повинні формуватися на підставі вироблених правил. І законодавцем правил повинні бути державні інститути, і в даному випадку, я вважаю, що до того моменту, коли правила реалізації продовольчих товарів в групі соціально значущих не будуть регламентовані на рівні законних актів, складно буде шукати майданчик для домовленостей. Що ж стосується аграріїв, то їх нічим обмежувати не потрібно, їх законне право отримати максимальну кількість коштів за вироблену продукцію навряд чи може обговорюватися. Якщо держава хоче впливати на ціноутворення, необхідно за це заплатити. Інакше я сказати не можу», - пояснив Б.Шестопалов.

На його думку, необхідно впливати на ціну сировини в момент найнижчої його вартості – момент збору врожаю. Це повинна бути функція або державного агента, або ж операторів ринку, які отримують кредит, причому абсолютно комерційний за формою оформлення, наприклад, під заставу зерна, що купується. Таким чином, можна було б плавно впливати на ціну кінцевого продукту шляхом повної або часткової компенсації процентної ставки кредиту. Тоді зерно дорожчатиме виключно за рахунок вартості його зберігання і фактичного убутку, але це буде прогнозоване, чітке і зрозуміле зростання. При цьому він уточнив, що не варто формувати ці запаси на весь без винятку запас пшениці, що переробляється.
«Я вважаю, що за допомогою ритейлу можна порахувати обсяг реалізації соціально значущих товарів і визначити, хто, власне кажучи, візьме на себе відповідальність, хто має достатній фінансовий потенціал, щоб накопичувати ці запаси. По суті справи, я говорю про часткову передачу функції продовольчої безпеки комерційним операторам», - резюмував Б.Шестопалов.

Так чи інакше, 18 березня п.р. Мінекономіки опублікувало прес-реліз, метою якого, мабуть, є пом'якшення ситуації. Як уточнюється, сторони-підписанти меморандуму (ну, а в даному випадку швидше непідписанти) погодилися, що, виходячи з прогнозних балансів попиту/пропозиції, український ринок повністю забезпечений основними видами продовольства внутрішнього виробництва. Тим не менш, в черговий раз підкреслюється необхідність стабілізації цінової ситуації на основних ринках.

У свою чергу, учасники ринку підтвердили готовність стабільного і безперебійного забезпечення внутрішнього ринку необхідними обсягами продовольства, яке має істотну соціальну значимість, запевнивши, що будуть вживатися всі необхідні заходи для стабілізації цін, у тому числі шляхом мінімізації постачальницько-збутових надбавок на такі товари.

Чи можна вважати питання вичерпаним, а компроміс – досягнутим? Подивимося... Зазначу лише, що подібні заходи щодо стримування цін (зокрема на соняшникову олію) раніше були прийняті в Росії. Ще в грудні 2020 р. торгові підприємства і виробники олії підписали з Мінсільгоспом і Мінпромторгом РФ угоду про граничні ціни на олію. До чого це призвело, судіть самі.

Разом із тим, зниженню цін на борошно в Росії сприяло підписання Мінсільгоспом РФ угоди з 53 регіонами для підтримки борошномелів і пекарів на суму 2,88 млрд руб, які почали надходити в березні п.р.

Також підкреслю, що на поточний момент ціновий тренд переломився у бік зниження, оскільки попереднє різке подорожчання ряду товарів з України на експортному напрямку призвело до істотного зменшення їх затребуваності на світовому ринку. Таким чином, неготовність імпортерів вести закупівлі за сформованим цінами та, відповідно, скорочення попиту з їх боку призвели до зниження цін на соняшникову олію, борошно пшеничне і т.д. Але це на експортному напрямку баланс був досягнутий ринковими механізмами, а що буде з цінами для народу в роздрібних мережах?

Підготувала Анна Танська, керівник відділу локальних ринків ІА «АПК-Інформ»

Досить дивний заголовок, на перший погляд, але цілком зрозумілий: весь світ очікує на чудові зміни в році, що наступив, після підступних потрясінь минулого.

Початок 2020/21 МР для українського ринку борошна ознаменувався падінням як виробництва, так і експорту. 

Согласно данным ГССУ, производство муки в Украине продолжает снижаться, как и численность населения, определяемая экспертами в 38 млн чел. Однако, по моему мнению, официальная статистика не даёт реальной картины.

Ежегодно в мире проходят десятки отраслевых мероприятий, посвященных рынку продуктов переработки зерновых. Но есть ряд из них, которые можно назвать ТОП-событиями, определяющими глобальное направление развития отрасли.

За результатами першої половини 2018/19 МР обсяги виробництва борошна в Україні знизилися відносно минулих сезонів, що вже не є несподіваним.

За 8 месяцев текущего МГ в Украине произведено около 1,36 млн. тонн пшеничной муки, в том числе почти 10,6% всего объема (более 144 тыс. тонн) – Аграрным фондом. За аналогичный период 2014/15 МГ было произведено около 1,41 млн. тонн.

За січень-листопад 2015 року в Україні вироблено близько 1,83 млн. тонн пшеничного борошна, що на 10% менше за аналогічний період минулого року. З них у листопаді – 187 тис. тонн, що практично дорівнює обсягу листопада 2014 року.