• м. Київ, вул.Золотоворітська, 6-Б
  • +38 (044) 239-93-74
Обліковий запис
Зачекайте, авторизація...
×

Во вторник, 15 июня, на сайте Верховной Рады был зарегистрирован законопроект №5657 «О фортификации муки», поданный группой нардепов от фракции «За Майбутнє». Инициаторами выступили народные депутаты Тарас Батенко, Ирина Констанкевич и другие.

2020/21 МР випробував на міцність усіх без винятку учасників аграрного ринку України, але саме переробники найчастіше виявлялися між молотом і ковадлом, лавіруючи між «хотілками», з одного боку, аграріїв, а з іншого – пекарів та імпортерів. Поточний МР запам'ятається борошномелам сезоном високих цін на сировину, різким скороченням обсягів експортних поставок українського борошна, а головне, вперше за всю історію незалежної України доцільним, але все ж вимушеним різким приростом імпорту пшениці та пшеничного борошна до країни…

 

Які наслідки цього для рентабельності переробки та майбутнього галузі? Про що говорять паралелі з імпортом жита та житнього борошна білоруського походження до України, і чи є ризик повторення ситуації? Та й у цілому, чи такий страшний імпорт пшеничного борошна, як його малюють?

З толком і розстановкою в інтерв'ю АПК-Інформ із Родіоном Рибчинським, директором ГС «Борошномели України».


- Незважаючи на все нові цінові максимуми, реалізація зерна аграріями є малоактивною, і у переробників є проблеми з формуванням сировинної бази. І ось настав момент, коли українські підприємства не те щоб зіткнулися з необхідністю імпорту, але вважали його більш рентабельним за поточних умов. Якщо така тенденція має місце поточного сезону, то на що очікувати наступного? Адже ми розуміємо, що аграрії відчули якусь владу і політика стримування продажів від сезону до сезону лише посилюється.

- Говоритимемо об'єктивно, ми це вже проходили щодо ринку жита, коли починався імпорт сировини, а потім і житнього борошна, тепер ми прийшли до пшениці. Спершу зернопереробники почали імпортувати пшеницю, а потім і самі пекарі – пшеничне борошно. Чи позначиться це на сільгосптоваровиробниках? Боюся, що не дуже, тому що вони знаються на ринку збуту своєї продукції. Одна справа, коли мова йде про десятки мільйонів тонн на експорт, і зовсім інша – щонайбільше 2 млн тонн для переробки на борошно. Зрозуміло, що борошномелам імпорт пшениці є вигідним, тому що вона купується, виходячи з якісних параметрів і цінових орієнтирів.

- У 2020/21 МР обсяг імпорту пшениці до України зріс у 7,7 рази. Хоча в абсолютному вираженні його частка є мізерною, дана тенденція дає певні сигнали. До того ж поточного сезону різко збільшився і обсяг імпорту пшеничного борошна. Прикро за державу, за галузь?

- Прикро, не прикро... Я вважаю, що будь-який керівник підприємства, в першу чергу, турбується про те, чи буде прикро його співробітникам не отримати заробітну плату та потім прийти до своїх сімей і сказати про це. Тому в даній конкретній ситуації питати, чи прикро за державу, потрібно, в першу чергу, у державних чиновників, які офіційно отримують зарплату та мають статуси у Верховній Раді, Кабінеті міністрів, Офісі президента. Ось їм, як то кажуть, за законом слід досадувати та переживати за державу. Але у них, судячи з усього, цієї досади немає. Тому чого ж нам бути незадоволеними по відношенню один до одного?

Це бізнес, і як би нам не було гірко усвідомлювати те, що пекарі купують борошно в Білорусі, а не наше, їх теж можна зрозуміти. Адже навіть з урахуванням логістики білоруське борошно обходиться їм на 15%, а то і 20% дешевше за борошно, вироблене на наших підприємствах. Ось і все.

Звісно, ми можемо довго дискутувати щодо того, що білоруське борошно занадто високої якості, тому, найімовірніше, його вироблено не з білоруської, а з російської пшениці, і далі міркувати про пов'язані з цим політичні аспекти. Але, знову-таки, це будуть лише наші розмови і не більше того. Ми ж до цього не маємо жодного стосунку. Це робота наших підприємств і хлібокомбінатів. Та й, по суті, коли громадяни йдуть до магазина за буханкою хліба, їх не надто хвилює, з якої сировини її вироблено, так само як і до цього ніхто не знав, що її вироблено, наприклад, не з київського борошна, а з борошна сусідніх регіонів. Адже в Києві хліб випікається не лише з борошна, виробленого на «Столичному Млині», а й з борошна цілого ряду інших підприємств, у т.ч. й які досить далеко знаходяться, і так у кожному регіоні.

- Але ж все одно ситуація з імпортом є вкрай неприємною... В чому або в кому вбачаєте ключову причину?

- Безумовно, даний аспект є дуже неприємним для борошномелів, але ми чудово усвідомлюємо, що причина не в нас і не в хлібниках. Борошномели добре розуміють, що пекарі йшли б нам назустріч і купували українське борошно, якби ми були здатні надати їм ту ціну, яка б їх задовольняла. У них ціла низка дуже серйозних неприємностей із торговими мережами, а через торгові мережі реалізується 2/3 хліба, який виробляється великими товаровиробниками. Ми розуміємо, в якому «вузькому горличці» вони знаходяться, але, на жаль, не можемо забезпечити постачання більш дешевого борошна через те, що ми не в змозі купити пшеницю за нижчою ціною, оскільки наші сільгосптоваровиробники орієнтовані на ціну СРТ-порт, досить умовно віднімаючи від неї витрати на логістику та намагаючись за такою ціною продати нам. При цьому ми добре усвідомлюємо, що настане квітень, травень, коли вже проясниться ситуація з новим урожаєм і стане зрозуміло, що його буде багато і т.д. і т.п., ось тоді наші сільгоспвиробники активізуються і пропонуватимуть пшеницю на 200-300-500 грн/т дешевше. Але, як то кажуть, дорога ложка до обіду. Зрозуміло, що ситуація зміниться, так завжди відбувається, але зараз для борошномелів украй важкий час.

- Схожа ситуація була з імпортом білоруського житнього борошна, яке заполонило внутрішній ринок України і дуже обтяжило роботу переробним підприємствам: хтось пішов у глибокі мінуси, хтось зовсім збанкрутував, і тривалий час ринок тримався практично на одиницях, які продовжують вірити в майбутнє даного сегменту ринку та самотужки відроджують його. З урахуванням того, що поточного сезону вже є тенденція імпорту пшеничного борошна, чи існують побоювання та ризики повторення ситуації? Як із ними боротися? Чи робить асоціація, зі свого боку, якісь кроки?

- Асоціація «Борошномели України» проводить зустрічі з Мінекономіки та розглядає варіативність будь-яких методів, при цьому ми розуміємо, що цих методів на даний момент у законодавстві України просто не існує. Тому потрібно бути об'єктивними. Асоціація, наприклад, у цьому питанні вже точно нічого зробити не може. Для цього, повторюся, у нас є офіційні борці за честь країни. Ми до них доносимо цю інформацію, а вони мають вживати заходів. Чи може це стати початком кінця борошномельного сегменту України? Не хотілося б, але такі ризики в деякому сенсі мають місце, і, напевно, було б нерозумно вважати, що ця вторована доріжка не використовуватиметься і наступного сезону. Питання лише в тому, наскільки самі білоруси будуть зацікавлені в продовженні ескалації ситуації на ринкуВсе диктують попит і ціна, тому подивимося, як воно буде. Я б поки не робив таких песимістичних прогнозів, тим більше ситуація на ринку жита зараз розгорнулася у зворотний бік, правильно?

- Поволі так, але скільки років знадобилося і через що довелося пройти? До того ж у ситуації з імпортом жита та гречки першопричиною був дефіцит сировини, а тут інша ситуація…

- Це було необхідно для того, щоб сільгосптоваровиробник зацікавився даною культурою та почав розглядати її як якусь страхову культуру, альтернативу. До того ж з'явилися нові гібриди тощо. На сьогоднішній день на ринку надлишок пропозиції жита. Ті підприємства, які здійснюють переробку, не відчувають ані найменшого дефіциту пропозиції вітчизняного жита, так само як немає і дефіциту пропозиції житнього борошна на ринку. Насправді, ще раз повторю, на ринку України немає дефіциту пропозиції пшеничного борошна. Питання полягає не в кількості, а в ціні. Якщо в ситуації з житом було питання не в ціні, а у відсутності сировини, то тут ми маємо абсолютно зворотну ситуацію.

- Проте, незважаючи на дефіцит, якихось високих цін на жито ніколи і не було, за винятком, може, одного сезону, коли його вартість була близькою до пшениці 3 класу. Відповідно, і вартість житнього борошна не була вкрай високою, а все ж наскільки складно було конкурувати з білоруським житнім борошном. Адже ми розуміємо, що коли на ринку присутня більш дешева продукція, то це все одно негативно позначиться на переробній галузі, на рентабельності виробництва…

- Ситуація з присутністю імпортного пшеничного борошна на внутрішньому ринку України є неприємною, але вона не здається мені катастрофічною, і сподіваюся, що вона вирішиться. Вона однозначно додала проблем, але, на мою думку, те, що вона кардинальним чином змінить ситуацію, – це з розряду фантастики. Не буде пшеничне борошно настільки цікавим у своїй масі. Якщо проводити аналогію з ринком житнього борошна, то це завжди був нішевий сегмент і далеко не всі хлібопекарні випускали і випускають житній склад. Частка житнього борошна на ринку займала близько 5%, а 94-95% це завжди було, є і буде пшеничне борошно. Обсяги імпорту, які ми сьогодні маємо, становлять близько 5-7% від місячного споживання. І я не вважаю, що ця частка істотно збільшиться, тому що навіть якщо самі білоруси побачать різке збільшення попиту з боку України, то вони відреагують так само, як і будь-які виробники, – підвищать ціни. Зрештою, це приведе до того, що ціни на білоруське та українське борошно зрівняються. Тому однозначно я б не драматизував ситуацію. Вона є вкрай неприємною, для деяких підприємств вона є навіть болючою, тому що хлібокомбінат із певними обсягами перестає купувати твою продукцію, віддаючи перевагу імпортній. Як наслідок, ти змушений або простоювати, або шукати нові ринки збуту, а за поточних умов це вкрай проблематично.

Розмовляла Анна Танська

 

Скорочення населення в Україні, зміна споживчих переваг і зростання тіньового виробництва – ключові фактори, які мають найбільш істотний вплив на трансформацію українського ринку борошна.

Зерновой сезон-2018/19 уже приближается к завершению и уже можно начинать подводить определенные итоги. Об основных тенденциях в текущем сезоне на мукомольном украинском рынке рассказал председатель ревизионной комиссии ГС «Мукомолы Украины» Сергей Сакиркин.

Незважаючи на складні політичні умови в Україні в останні 5 років, саме на цей період припав активний розвиток української борошномельної галузі. Помітним є істотне зростання інтересу інвесторів до даної галузі, що дозволило як наростити виробничі потужності і, відповідно, обсяг вироблення і експорту даного продукту, так і відкрити українське борошно для безлічі іноземних споживачів.

Протягом останніх декількох сезонів Україна істотно збільшила виробництво пшеничного борошна і наростила експортний потенціал, що дозволило розширити ринки збуту готової продукції. Так, у 2015/16 МР обсяги експорту борошна знову встановлюють рекорди: за період липень-травень на зовнішні ринки було поставлено 312,1 тис. тонн продукції проти 257,5 тис. тонн за весь попередній сезон.

Робота Аграрного фонду як державного комерційного підприємства завжди залишалася під пильною увагою учасників зернового й борошномельного ринків України.

Сторінка 1 із 2

 

Розробка сайту - Attico